Сторінка психолога
ВОЛКОВА ЮЛІЯ АНАТОЛІЇВНА
Освіта: повна вища
Кваліфікаційна категорія: спеціаліст І категорії
ГРАФІК РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА
Дні тижня | Інтервал робочого часу | Кількість годин |
Понеділок | 13.00 – 17.00 | 4 |
Вівторок | 8.30 – 12.30 | 4 |
Середа | 8.30-12.30 | 4 |
Четвер | 8.30-12.30 | 4 |
Пятниця | 8.30 - 12.30 | 4 |
Всього годин |
| 20 |
Консультації для батьків щопонеділка з 15.00 до 17.00
Золотий ключик, який батьки добирають до дитячого серця та душі, добирають вчасно і правильно – це ключ до розуміння того, що відбувається з дитиною і навколо неї.
Діти дуже часто своїми діями, реакцією, емоціями передають світу якісь приховані повідомлення. Батьки мають бути першими психологами власної дитини і вловити своїм шостим чуттям, прочитати між рядків, відчути батьківською інтуїцією, піймати невловиме, коли дитину щось турбує.
Ми, дорослі, частіше надаємо більшого значення матеріальному в житті ніж духовному. Так само і в питаннях виховання наших дітей. Набагато важливіше для дитини коли з нею говорять на рівних, ніж читають нотації, коли з нею просто говорять, коли говорять «Дякую!», «Пробач!»; коли всією родиною проводять спільно вечір за улюбленою грою, переглядом сімейного фотоальбому або улюбленого родинного фільму.
Сімейні традиції, ритуали, звички, спільні справи, те особливе, що ми, дорослі, робимо разом з нашими дітьми, перетворюють кожну родину на особливу родину, особливу країну щасливого дитинства і батьківства.
Найкраще і найцінніше, що є в нашому житті – наші діти, родина, щирі і теплі взаємини з гарними людьми, кохання, щастя, здоров’я… - все це та багато іншого за гроші не купується.
Найкращими батьками є не ті, хто більше заробляє грошей; не ті, хто більше купує іграшок та іншого своїм дітям. Найкращі батьки - це ті, хто проводить зі своїми дітьми більше часу, хто просто спілкується з ними, хто дарує їм насправді цінні подарунки.
Особливі дорослі - це мудрі люди, які змогли виконати своє особливе призначення: створили навколо своїх дітей особливий простір щирої любові та виростили своїх дітей здоровими, успішними, щасливими та життєрадісними людьми.
Давайте докладемо максимум зусиль для того, щоб наші діти точно знали і були впевнені, що родина – це найбезпечніше, найрідніше, найсвітліше місце на Землі, де тебе завжди люблять і підтримають. Давайте зробимо все, щоб наші діти ніколи навіть подумати не могли, що їх не люблять і вони не потрібні.
Це в наших з вами руках!!!!
З точки зору педагогіки, психології, соціології та медицини ідеальним місцем дошкільного виховання є ДИТЯЧИЙ САДОК. Саме тут дитина навчається: спілкуватися; відстоювати свої інтереси; враховувати думки інших; знаходити компроміси. Саме тут дитина стає самостійною. Дитячий садок – це своєрідна зменшена модель суспільства.
У дитячому садку більше часу, ніж дома, приділяється ігровій діяльності та заняттям, які сприяють фізичному розвитку дитини, розвитку логічного мислення, мови, художніх та музичних здібностей.
У період адаптації у дитини відбувається зміна раніше сформованих звичок та устрою життя, імунні зміни, подолання психологічних перешкод. Тому малюк переживає стрес, прояви якого різноманітні – відмова від їжі, сну, спілкування з оточуючими, занурення у себе, плач, хвороби.
Емоційне благополуччя - одна з базових якостей життя людини, важлива умовазбереження фізичного та психічного здоров'я. Його фундамент закладається в дитячому віці та є необхідною умовою розвитку дитини.
Емоційне благополуччя - базове почуття емоційного комфорту, що забезпечує довіру й активне ставлення до світу. Воно проявляється в переважному позитивному тлі настрою, у стилі переживання результатів дій, успіхів і невдач, у розвитку пізнавальної мотивації, у ставленні до оцінки дорослого, у розвитку самоконтролю, переживанні сімейної ситуації. Забезпечується емоційне благополуччя проявом турботи дорослого й демонстрацією дитині свого позитивно-емоційного ставлення до неї.
Чеський психолог Зденек Матейчик пише, що «...родина - це середовище, в якому задовольняється фундаментальна потреба маленької дитини бути прийнятою всерйоз і бути шанованою».
Саме в родині задовольняються провідні потреби дитини-дошхільника:
у любові та прийнятті;
у розумінні й повазі;
у довірі до навколишнього світу;
у нових враженнях;
у самостійності;
у ритмічній організації життя.
Способи задоволення емоційних потреб дитини:
контакт очей;
тілесний контакт;
пильна увага;
дисципліна, режим;
приклад дорослих;
забезпечення самостійності.
Які ж причини порушують емоційне благополуччя?
Дитина відчуває емоційне неблагополуччя, якщо:
не одержує досить любові від своїх батьків, особливо від матері;
відчуває непогодженість у вимогах до неї;
відчуває велике, невідповідне віку навантаження;
у родині панує негармонійний стиль виховання;
у родині панує неблагополучна атмосфера;
відчуває надмірну строгість батьків або дорослих, боїться зробити щось не так.
Варто пам'ятати, що емоційне благополуччя залежить від оптимальності систем «мати - малюк», «батько - малюк». Високий рівень емоційного благополуччя формується, якщо батьки підтримують дитину. Забезпечити такий тип взаємодії можуть гармонійні типи батька й матері.
Спокійна і врівноважена мати насолоджується, спілкуючись із дитиною. Вони близькі, але мама не обмежує свободу рухів дитини. Мати почувається здатною відволікти свою увагу від дитини, і водночас вона весь час із дитиною.
Гармонійний тип батька характеризується такими якостями: доступністю, участю у спільній діяльності (прямі контакти, догляд за дитиною), відповідальністю, інформованістю про все, що стосується дитини (здоров'я, навчання, захоплення, місцеперебування, бажання, потреби).
Емоційне благополуччя забезпечується проявом турботи дорослого й демонстрацією дитині свого позитивно-емоційного ставлення до неї. Дотримання батьками певних нескладних правил сприяє створенню атмосфери емоційного благополуччя дитини в родині:
прийняття дитини з її позитивними і негативними якостями;
створення в родині безпечної атмосфери, наповненої позитивними емоціями;
заохочення та стимуляція розвитку всіх здібностей дитини;
варіювання дорослими власних стратегій поведінки залежно від віку й поведінки дитини, включаючи форми заохочень і обмежень;
включення в дитяче життя;
підтримка успіхів дитини;
вираження своїх почуттів: ділитися почуттями — значить довіряти;
вирішення конфліктів конструктивними способами;
використання в повсякденному спілкуванні привітних фраз;
прояв любові у вигляді фізичних доторків: обіймати слід не менше 4, а краще - 8 разів щодня.
І потрібно просто любити дитину!
Як наслідок, у дитини з'являється почуття емоційного комфорту, виникає прихильність до дорослого, який цей комфорт забезпечує, що дає дитині впевненість у стосунках зі світом. І дитина «виростає впевненою людиною, яка вірить у свої сили, і щасливою людиною, яка завжди зуміє реалізуватися» (Б. Драпкін).
10 жовтня
Багато хто вважає, що психічне здоров'я — це відсутність психічних захворювань. Насправді, це загальнеблагополуччя, на тлі якого людина здатна реалізовувати свій потенціал і справлятися з щоденним стресом.
Без здоров’я психічного не можливе здоров’я фізичне.
Переживаючи будь-яку неприємну ситуацію, загострюючи негативні почуттята емоції, ми тим самим чинимо згубний вплив на своє здоров’я не лише на психологічному, а й на соматичному рівнях.
Емоції, як позитивні, так і негативні, розмовляють на мові тіла, і навіть якщо людина спробує їх приховати, його міміка, тон голосу, погляд, блідість або почервоніння шкіри, постава і навіть хода розкажуть про його переживання більше, ніж він сам. І немає в організмі такої тканини, органу або системи, яка залишалася б незачепленою емоціями.
Пригадайте, як спритно ховається равлик у свій будиночок.
Іноді й нам просто необхідно робити такий же трюк. У нашому сучасному житті, переповненому інформаційним та енергетичним негативом ми потребуємо хоча б короткочасного відключення від усього цього. Влаштуйте такий собі “День егоїста”, під час якого у вас буде змога побалувати себе, робити тільки те, що подобається. Звичайно, вам неминуче доведеться повернутись у наш світ, повний проблем.
Але ж ви повернетесь у нього відпочивши та сповненими рішучості ці проблеми вирішувати, що й будете успішно робити, подаючи зразок спокою та виваженості своїм близьким людям
Психологічні аспекти сенсорного розвитку дітей
з порушеннями опорно-рухового апарату
Головна особливість пізнавальної діяльності та особистості дитини з порушенням опорно–рухового апарату (особливо у випадках дитячих церебральних паралічів) полягає у вираженій диспропорційності, нерівномірному, порушеному темпі розвитку, а також якісній своєрідності формування психіки.
Тому кожна дитина, яка має рухові порушення, потребує ретельного вивчення її психічного розвитку та визначення відповідних навчально-виховних заходів у спеціально організованому середовищі.
Сенсорне виховання дитини слугує основою пізнання світу, першою сходинкою якого виступає чуттєвий досвід. Кожна людина спілкується з навколишнім світом, сприймає і вивчає його за допомогою п'яти почуттів або сенсорних систем: зору, слуху, дотику, нюху і смаку.
Для загального розвитку дитини величезне значення має сенсорний розвиток і формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх форму, колір, величину, положення в просторі, а також запах, смак і т.п.
Успішність фізичного, пізнавального та художньо–естетичного виховання, значною мірою, залежить від рівня сенсорного розвитку дитини, тобто від того наскільки досконало вона бачить, чує та відчуває довкілля; наскільки якісно оперує цією інформацією; наскільки точно ці знання використовує у мовленні.
Сенсорне виховання передбачає також розвиток мислення дитини, оскільки оперування сенсорною інформацією, яка поступає через органи чуття, здійснюється у формі мисленнєвих процесів.
Зрештою, сенсорне виховання передбачає розвиток номінативної функції мовлення, сприяє розширенню та збагаченню словника дитини, а отже сприяє активізації розвитку мисленнєвих процесів.
Всі окреслені напрямки реалізуються як на спеціально організованих заняттях, так і у процесі різноманітної дитячої діяльності.
Одним із основних видів діяльності педагога є накопичення знань дітей про різні властивості предметів навколишньої дійсності; формування здатності виокремити в об’єктах суттєві ознаки, розвитку операцій порівняння і групування предметів за певною ознакою; накопичення уявлень про кількість, величину і форму предмета; розвиток орієнтування у часі та просторі; утворення множин, їх співвіднесенні за заданим зразком (кількістю); засвоєнні елементарного математичного рахунку.
На кожному віковому етапі сенсорний розвиток має свої особливості, які обов’язково слід враховувати педагогам при організації навчальних занять у різних вікових групах. Крім цього обов’язковим є врахування індивідуальних особливостей дітей, рівня їхнього пізнавального розвитку.