Комунальний спеціальний заклад дошкільної освіти № 5 "Червона Шапочка" (ясла-садок) Покровської міської ради Дніпропетровської області

 





Сторінка психолога

ВОЛКОВА ЮЛІЯ АНАТОЛІЇВНА

Освіта: повна вища

Кваліфікаційна категорія: спеціаліст І категорії

ГРАФІК РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

Дні тижня

Інтервал робочого часу

Кількість годин

Понеділок

13.00 – 17.00

4

Вівторок

8.30 – 12.30

4

Середа

8.30-12.30

4

Четвер

8.30-12.30

4

              Пятниця                     8.30 - 12.30                           4

Всього годин

 

20

Консультації для батьків щопонеділка з 15.00 до 17.00

ТЕМА ДЛЯ РОЗДУМІВ

     Золотий ключик, який батьки добирають до дитячого серця та душі, добирають вчасно і правильно – це ключ до розуміння того, що відбувається з дитиною і навколо неї.

   Діти дуже часто своїми діями, реакцією, емоціями передають світу якісь приховані повідомлення. Батьки мають бути першими психологами власної дитини і вловити своїм шостим чуттям, прочитати між рядків, відчути батьківською інтуїцією, піймати невловиме, коли дитину щось турбує.

     Ми, дорослі, частіше надаємо більшого значення матеріальному в житті ніж духовному. Так само і в питаннях виховання наших дітей. Набагато важливіше для дитини коли з нею говорять на рівних, ніж читають нотації, коли з нею просто говорять, коли говорять «Дякую!», «Пробач!»; коли всією родиною проводять спільно вечір за улюбленою грою, переглядом сімейного фотоальбому або улюбленого родинного фільму.

        Сімейні традиції, ритуали, звички, спільні справи, те особливе, що ми, дорослі, робимо разом з нашими дітьми, перетворюють кожну родину на особливу родину, особливу країну щасливого дитинства і батьківства.

         Найкраще і найцінніше, що є в нашому житті – наші діти, родина, щирі і теплі взаємини з гарними людьми, кохання, щастя, здоров’я… - все це та багато іншого за гроші не купується.

         Найкращими батьками є не ті, хто більше заробляє грошей; не ті, хто більше купує іграшок та іншого своїм дітям. Найкращі батьки  - це ті, хто проводить зі своїми дітьми більше часу, хто просто спілкується з ними, хто дарує їм насправді цінні подарунки.

        Особливі дорослі  - це мудрі люди, які змогли виконати своє особливе призначення: створили навколо своїх дітей особливий простір щирої любові та виростили своїх дітей здоровими, успішними, щасливими та життєрадісними людьми.

       Давайте докладемо максимум зусиль для того, щоб наші діти точно знали і були впевнені, що родина – це найбезпечніше, найрідніше, найсвітліше місце на Землі, де тебе завжди люблять і підтримають. Давайте зробимо все, щоб наші діти ніколи навіть подумати не могли, що їх  не люблять і вони не потрібні.

Це в наших з вами руках!!!!

Адаптація. Як допомогти малюку? 
Практичний психолог на допомогу батькам

         З точки зору педагогіки, психології, соціології та медицини ідеальним місцем дошкільного виховання є ДИТЯЧИЙ САДОК. Саме тут дитина навчається: спілкуватися; відстоювати свої інтереси; враховувати думки інших; знаходити компроміси. Саме тут дитина стає самостійною. Дитячий садок – це своєрідна зменшена модель суспільства.

              У дитячому садку більше часу, ніж дома, приділяється ігровій діяльності та заняттям, які сприяють фізичному розвитку дитини, розвитку логічного мислення, мови, художніх та музичних здібностей.

       У період адаптації у дитини відбувається зміна  раніше сформованих звичок та устрою життя, імунні зміни, подолання психологічних перешкод. Тому малюк переживає стрес, прояви якого різноманітні – відмова від їжі, сну, спілкування з оточуючими, занурення у себе, плач, хвороби.

         Середня тривалість адаптації - 7-10 днів в ясельному віці; з 3 років - 2-3 тижні; 5-6 років -1 місяць.
1.     Найбільш оптимальним часом для початку відвідування дитячого садка вважають початок літа або осені.
2.    При можливості, познайомтеся з іншими батьками та дітьми вашої групи ще до початку відвідування садочка. Чим ближчими будуть ваші стосунки з вихователями, іншими батьками та їхніми дітьми, тим легше буде звикнути вашій дитині.
3.    Усвідомте, що ваше власне хвилювання передається дитині!!! Позитивний настрій мами – це позитивний настрій дитини.
4.    Дайте дитині позитивну перспективу: розкажіть,що в дитячому садку багато іграшок, діток, і їй там буде добре, цікаво, весело.  
5.    Підпорядкуйте домашній режим режиму роботи дитячого садка, особливо додержуйтесь часу вкладання спати і періодів харчування.  
6.    Навчіть дитину елементарних навичок самообслуговування. 
7.    Повідомте вихователя про звички та вподобання вашого малюка, про особливості його здоров’я та поведінки.
8.    Потурбуйтесь про нервову систему сина чи доньки.  В перші дні перебування не залишайте малюка на цілий день у дитсадку. Важливо, щоб цей досвід був позитивним і сприяв виникненню бажання дізнатися, що ще цікавого в садочку.
9.    Дайте дитині в садочок улюблену іграшку, вона дозволить відчувати рідне,знайоме поруч, допоможе заспокоїтись.
10. Починайте відвідувати садочок поступово: спочатку, приведіть дитину на прогулянку, поступово час перебування збільшуйте аж  до сну.
11.  Важливо, щоб цей досвід був позитивним і сприяв виникненню бажання дізнатися, що ще цікавого в садочку.
12. Коли залишите дитину спати пообіцяйте, що одразу її заберете і краще, щоб ви вже були в садочку, коли вона прокинеться. Але затягувати цей процес також не слід. Якщо попередні етапи дитина пережила більш-менш спокійно, можете збільшувати час перебування. Важливо, щоб  у неї не виникла думка, що садочок-це місце, де вона весело і цікаво проводить час разом з мамою.
13. Під час адаптації водити дитину в садок мають тато або мама, час дідусів та бабусь настане пізніше.
14. Ні в якому разі неможна лякати або карати дитину садочком. Фрази типу «підеш в садок, там тобі покажуть» або «якщо будеш балуватись, то відведу тебе в садок» є неприпустимими.
15. Розробіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас.
16. Учіть дитину гратися. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками.
17. Наберіться терпіння, не зліться, якщо дитина вередує зранку, для неї дуже важливі зараз ваша любов, підтримка та розуміння.
Вважається, що до трьох років малюк пов'язаний з мамою «невидимою пуповиною» - і він, і вона залежать один від одного емоційно та фізично. Але колись приходить час мамі відпустити себе від дитини.

 

Сподіваємося, що ваша дитина швидко і безболісно пройде процес адаптації!

 

    Емоційне благополуччя - одна з базових якостей життя людини, важлива умовазбере­ження фізичного та психічного здоров'я. Його фундамент закладається в дитячому віці та є необхідною умовою розвитку дитини.

      Емоційне благополуччя - базове почуття емоційного комфорту, що забезпечує довіру й активне ставлення до світу. Воно проявляєть­ся в переважному позитивному тлі настрою, у стилі переживання результатів дій, успіхів і невдач, у розвитку пізнавальної мотивації, у ставленні до оцінки дорослого, у розвитку са­моконтролю, переживанні сімейної ситуації. За­безпечується емоційне благополуччя проявом турботи дорослого й демонстрацією дитині свого позитивно-емоційного ставлення до неї.

Чеський психолог Зденек Матейчик пише, що «...родина - це середовище, в якому за­довольняється фундаментальна потреба ма­ленької дитини бути прийнятою всерйоз і бути шанованою».

 

Саме в родині задовольняються провідні потреби дитини-дошхільника:

*    у любові та прийнятті;

*    у розумінні й повазі;

*    у довірі до навколишнього світу;

*    у нових враженнях;

*    у самостійності;

*    у ритмічній організації життя.

Способи задоволення емоційних потреб дитини:

  *                контакт очей;

*                тілесний контакт;

*                пильна увага;

*                дисципліна, режим;

*                приклад дорослих;

*                забезпечення самостійності.

Які ж причини порушують емоційне благо­получчя?

Дитина відчуває емоційне неблагополуччя, якщо:

*    не одержує досить любові від своїх бать­ків, особливо від матері;

*    відчуває непогодженість у вимогах до неї;

*    відчуває велике, невідповідне віку на­вантаження;

*    у родині панує негармонійний стиль ви­ховання;

*    у родині панує неблагополучна атмос­фера;

*    відчуває надмірну строгість батьків або дорослих,  боїться зробити щось не так.

 

      Варто пам'ятати, що емоційне благополуччя залежить від оптимальності систем «мати - ма­люк», «батько - малюк». Високий рівень емо­ційного благополуччя формується, якщо батьки  підтримують дитину. Забезпечити такий тип вза­ємодії можуть гармонійні типи батька й матері.

     Спокійна і врівноважена мати насолоджу­ється, спілкуючись із дитиною. Вони близькі, але мама не обмежує свободу рухів дитини. Мати почувається здатною відволікти свою увагу від дитини, і водночас вона весь час із дитиною.

Гармонійний тип батька характеризується такими якостями: доступністю, участю у спільній діяльності (прямі контакти, догляд за дитиною), відповідальністю, інформованістю про все, що стосується дитини (здоров'я, навчання, захо­плення, місцеперебування, бажання, потреби).

   Емоційне благополуччя забезпечується про­явом турботи дорослого й демонстрацією ди­тині свого позитивно-емоційного ставлення до неї. Дотримання батьками певних нескладних правил сприяє створенню атмосфери емоцій­ного благополуччя дитини в родині:

*    прийняття дитини з її позитивними і не­гативними якостями;

*    створення в родині безпечної атмосфе­ри, наповненої позитивними емоціями;

*    заохочення та стимуляція розвитку всіх здібностей дитини;

*    варіювання дорослими власних страте­гій поведінки залежно від віку й поведінки ди­тини, включаючи форми заохочень і обмежень;

*    включення в дитяче життя;

*    підтримка успіхів дитини;

*    вираження своїх почуттів: ділитися по­чуттями — значить довіряти;

*    вирішення конфліктів конструктивними способами;

*    використання в повсякденному спілку­ванні привітних фраз;

*    прояв любові у вигляді фізичних дотор­ків: обіймати слід не менше 4, а краще - 8 ра­зів щодня.

І потрібно просто любити дитину!

      Як наслідок, у дитини з'являється почуття емоційного комфорту, виникає прихильність до дорослого, який цей комфорт забезпечує, що дає дитині впевненість у стосунках зі світом. І дитина «виростає впевненою людиною, яка вірить у свої сили, і щасливою людиною, яка завжди зуміє реалізуватися» (Б. Драпкін).

 

10 жовтня

День психічного здоров’я

Багато хто вважає, що психічне здоров'я — це відсутність психічних захворювань. Насправді, це загальнеблагополуччя, на тлі якого людина здатна реалізовувати свій потенціал і справлятися з щоденним стресом.

Без здоров’я психічного не можливе здоров’я фізичне.

Переживаючи будь-яку неприємну ситуацію, загострюючи негативні почуттята емоції, ми тим самим чинимо згубний вплив на своє здоров’я не лише на психологічному, а й на соматичному рівнях.

Емоції, як позитивні, так і негативні, розмовляють на мові тіла, і навіть якщо людина спробує їх приховати, його міміка, тон голосу, погляд, блідість або почервоніння шкіри, постава і навіть хода розкажуть про його переживання більше, ніж він сам. І немає в організмі такої тканини, органу або системи, яка залишалася б незачепленою емоціями.

Пригадайте, як спритно ховається равлик у свій будиночок.

Іноді й нам просто необхідно робити такий же трюк. У нашому сучасному житті, переповненому інформаційним та енергетичним негативом ми потребуємо хоча б короткочасного відключення від усього цього. Влаштуйте такий собі “День егоїста”, під час якого у вас буде змога побалувати себе, робити тільки те, що подобається. Звичайно, вам неминуче доведеться повернутись у наш світ, повний проблем.

Але ж ви повернетесь у нього відпочивши та сповненими рішучості ці проблеми вирішувати, що й будете успішно робити, подаючи зразок спокою та виваженості своїм близьким людям

Психологічні аспекти сенсорного розвитку дітей

з порушеннями опорно-рухового апарату

                     Головна особливість пізнавальної діяльності та особистості дитини з порушенням опорно–рухового апарату (особливо у випадках дитячих церебральних паралічів) полягає у вираженій диспропорційності, нерівномірному,  порушеному темпі розвитку, а також якісній своєрідності формування психіки.

              Тому кожна дитина, яка має рухові порушення, потребує ретельного вивчення її психічного розвитку та визначення відповідних навчально-виховних заходів у спеціально організованому середовищі.

               Сенсорне виховання дитини слугує основою пізнання світу, першою сходинкою якого виступає чуттєвий досвід. Кожна людина спілкується з навколишнім світом, сприймає і вивчає його за допомогою п'яти почуттів або сенсорних систем: зору, слуху, дотику, нюху і смаку.

               Для загального розвитку дитини величезне значення має сенсорний розвиток і формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх форму, колір, величину, положення в просторі, а також запах, смак і т.п.

                  Успішність фізичного, пізнавального та художньо–естетичного виховання, значною мірою, залежить від рівня сенсорного розвитку дитини, тобто від того наскільки досконало вона бачить, чує та відчуває довкілля; наскільки якісно оперує цією інформацією; наскільки точно ці знання використовує у мовленні.

             Сенсорне виховання передбачає також розвиток мислення дитини, оскільки оперування сенсорною інформацією, яка поступає через органи чуття, здійснюється у формі мисленнєвих процесів.

Зрештою, сенсорне виховання передбачає розвиток номінативної функції мовлення, сприяє розширенню та збагаченню словника дитини, а отже сприяє активізації розвитку мисленнєвих процесів.

Сенсорний розвиток та виховання дітей з порушеннями опорно–рухового апарату передбачає роботу за декількома напрямками:
розвиток і корекція різних видів сприймання (зорового, слухового, дотикового, кінестетичного, нюхового, смакового),
розвиток і тренування вестибулярного апарату, а також розвиток та корекція сприймання простору, часу та руху матерії.

Всі окреслені напрямки реалізуються як на спеціально організованих заняттях, так і у процесі різноманітної дитячої діяльності.

Одним із основних видів    діяльності педагога є накопичення знань дітей про різні властивості предметів навколишньої дійсності;  формування здатності виокремити в об’єктах суттєві ознаки, розвитку операцій порівняння і групування предметів за певною ознакою; накопичення уявлень про кількість, величину і форму предмета; розвиток орієнтування у часі та просторі;  утворення множин, їх співвіднесенні за заданим зразком (кількістю); засвоєнні елементарного математичного рахунку.

            На кожному віковому етапі сенсорний розвиток має свої особливості, які обов’язково слід враховувати педагогам при організації навчальних занять у різних вікових групах. Крім цього обов’язковим є врахування індивідуальних особливостей дітей, рівня їхнього пізнавального розвитку.