Сторінка психолога

ВОЛКОВА ЮЛІЯ АНАТОЛІЇВНА

Освіта: повна вища

Кваліфікаційна категорія: спеціаліст І категорії

ГРАФІК РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

Консультації для батьків щопонеділка з 15.00 до 17.00

     Золотий ключик, який батьки добирають до дитячого серця та душі, добирають вчасно і правильно – це ключ до розуміння того, що відбувається з дитиною і навколо неї.

   Діти дуже часто своїми діями, реакцією, емоціями передають світу якісь приховані повідомлення. Батьки мають бути першими психологами власної дитини і вловити своїм шостим чуттям, прочитати між рядків, відчути батьківською інтуїцією, піймати невловиме, коли дитину щось турбує.

     Ми, дорослі, частіше надаємо більшого значення матеріальному в житті ніж духовному. Так само і в питаннях виховання наших дітей. Набагато важливіше для дитини коли з нею говорять на рівних, ніж читають нотації, коли з нею просто говорять, коли говорять «Дякую!», «Пробач!»; коли всією родиною проводять спільно вечір за улюбленою грою, переглядом сімейного фотоальбому або улюбленого родинного фільму.

        Сімейні традиції, ритуали, звички, спільні справи, те особливе, що ми, дорослі, робимо разом з нашими дітьми, перетворюють кожну родину на особливу родину, особливу країну щасливого дитинства і батьківства.

         Найкраще і найцінніше, що є в нашому житті – наші діти, родина, щирі і теплі взаємини з гарними людьми, кохання, щастя, здоров’я… - все це та багато іншого за гроші не купується.

         Найкращими батьками є не ті, хто більше заробляє грошей; не ті, хто більше купує іграшок та іншого своїм дітям. Найкращі батьки  - це ті, хто проводить зі своїми дітьми більше часу, хто просто спілкується з ними, хто дарує їм насправді цінні подарунки.

        Особливі дорослі  - це мудрі люди, які змогли виконати своє особливе призначення: створили навколо своїх дітей особливий простір щирої любові та виростили своїх дітей здоровими, успішними, щасливими та життєрадісними людьми.

       Давайте докладемо максимум зусиль для того, щоб наші діти точно знали і були впевнені, що родина – це найбезпечніше, найрідніше, найсвітліше місце на Землі, де тебе завжди люблять і підтримають. Давайте зробимо все, щоб наші діти ніколи навіть подумати не могли, що їх  не люблять і вони не потрібні.

Це в наших з вами руках!!!!

         З точки зору педагогіки, психології, соціології та медицини ідеальним місцем дошкільного виховання є ДИТЯЧИЙ САДОК. Саме тут дитина навчається: спілкуватися; відстоювати свої інтереси; враховувати думки інших; знаходити компроміси. Саме тут дитина стає самостійною. Дитячий садок – це своєрідна зменшена модель суспільства.

              У дитячому садку більше часу, ніж дома, приділяється ігровій діяльності та заняттям, які сприяють фізичному розвитку дитини, розвитку логічного мислення, мови, художніх та музичних здібностей.

       У період адаптації у дитини відбувається зміна  раніше сформованих звичок та устрою життя, імунні зміни, подолання психологічних перешкод. Тому малюк переживає стрес, прояви якого різноманітні – відмова від їжі, сну, спілкування з оточуючими, занурення у себе, плач, хвороби.

    Емоційне благополуччя - одна з базових якостей життя людини, важлива умовазбере­ження фізичного та психічного здоров'я. Його фундамент закладається в дитячому віці та є необхідною умовою розвитку дитини.

      Емоційне благополуччя - базове почуття емоційного комфорту, що забезпечує довіру й активне ставлення до світу. Воно проявляєть­ся в переважному позитивному тлі настрою, у стилі переживання результатів дій, успіхів і невдач, у розвитку пізнавальної мотивації, у ставленні до оцінки дорослого, у розвитку са­моконтролю, переживанні сімейної ситуації. За­безпечується емоційне благополуччя проявом турботи дорослого й демонстрацією дитині свого позитивно-емоційного ставлення до неї.

Чеський психолог Зденек Матейчик пише, що «...родина - це середовище, в якому за­довольняється фундаментальна потреба ма­ленької дитини бути прийнятою всерйоз і бути шанованою».

Саме в родині задовольняються провідні потреби дитини-дошхільника:

    у любові та прийнятті;

    у розумінні й повазі;

    у довірі до навколишнього світу;

    у нових враженнях;

    у самостійності;

    у ритмічній організації життя.

Способи задоволення емоційних потреб дитини:

                  контакт очей;

                тілесний контакт;

                пильна увага;

                дисципліна, режим;

                приклад дорослих;

                забезпечення самостійності.

Які ж причини порушують емоційне благо­получчя?

Дитина відчуває емоційне неблагополуччя, якщо:

    не одержує досить любові від своїх бать­ків, особливо від матері;

    відчуває непогодженість у вимогах до неї;

    відчуває велике, невідповідне віку на­вантаження;

    у родині панує негармонійний стиль ви­ховання;

    у родині панує неблагополучна атмос­фера;

    відчуває надмірну строгість батьків або дорослих,  боїться зробити щось не так.

      Варто пам'ятати, що емоційне благополуччя залежить від оптимальності систем «мати - ма­люк», «батько - малюк». Високий рівень емо­ційного благополуччя формується, якщо батьки  підтримують дитину. Забезпечити такий тип вза­ємодії можуть гармонійні типи батька й матері.

     Спокійна і врівноважена мати насолоджу­ється, спілкуючись із дитиною. Вони близькі, але мама не обмежує свободу рухів дитини. Мати почувається здатною відволікти свою увагу від дитини, і водночас вона весь час із дитиною.

Гармонійний тип батька характеризується такими якостями: доступністю, участю у спільній діяльності (прямі контакти, догляд за дитиною), відповідальністю, інформованістю про все, що стосується дитини (здоров'я, навчання, захо­плення, місцеперебування, бажання, потреби).

   Емоційне благополуччя забезпечується про­явом турботи дорослого й демонстрацією ди­тині свого позитивно-емоційного ставлення до неї. Дотримання батьками певних нескладних правил сприяє створенню атмосфери емоцій­ного благополуччя дитини в родині:

    прийняття дитини з її позитивними і не­гативними якостями;

    створення в родині безпечної атмосфе­ри, наповненої позитивними емоціями;

    заохочення та стимуляція розвитку всіх здібностей дитини;

    варіювання дорослими власних страте­гій поведінки залежно від віку й поведінки ди­тини, включаючи форми заохочень і обмежень;

    включення в дитяче життя;

    підтримка успіхів дитини;

    вираження своїх почуттів: ділитися по­чуттями — значить довіряти;

    вирішення конфліктів конструктивними способами;

    використання в повсякденному спілку­ванні привітних фраз;

    прояв любові у вигляді фізичних дотор­ків: обіймати слід не менше 4, а краще - 8 ра­зів щодня.

І потрібно просто любити дитину!

      Як наслідок, у дитини з'являється почуття емоційного комфорту, виникає прихильність до дорослого, який цей комфорт забезпечує, що дає дитині впевненість у стосунках зі світом. І дитина «виростає впевненою людиною, яка вірить у свої сили, і щасливою людиною, яка завжди зуміє реалізуватися» (Б. Драпкін).